Музика
Фаду з поясненням перед вечерею
Звідки походить фаду, що означає саудаде, які дві гітари ви побачите і як його співають у Лісабоні та Коїмбрі — усе це перш ніж ви сядете слухати.
Забронюйте вечерю з фаду ↗Швидка відповідь
Фаду — це співана поезія Португалії, і достовірні свідчення про неї сягають 1820-х років у Лісабоні. Соліст або солістка співають під акомпанемент грушоподібної португальської гітари та шестиструнної гітари, а в текстах часто звучать туга, втрата й море. Існують дві основні школи — лісабонська та коїмбрська. У 2011 році ЮНЕСКО визнало фаду нематеріальною спадщиною. Трохи знати про це — і вечеря з фаду стане значно приємнішою.
Від корчми до столу
Фаду з'явилося в Лісабоні на початку XIX століття, найімовірніше, у богемних кварталах Алфама, Моуріарія та Байрру-Алту, хоча щодо його глибшого коріння точаться суперечки, і жодна з теорій не є остаточною. До середини століття його виконавцями були переважно прості люди в популярних тавернах — серед них моряки та богемці, — які співали, танцювали й відбивали ритм фаду. У другій половині століття танцювальні ритми зникли, а виконавці стали співаками — фадиштами, і саме в такій формі ви чуєте фаду сьогодні. Саме слово, ймовірно, походить від латинського fatum — доля.
Саудаде — настрій фаду
Фаду часто описують португальським словом «саудаде» — меланхолійним прагненням за кимось або чимось відсутнім, часто з відчуттям, що це може ніколи не повернутися. Це слово походить від латинського позначення самотності й з'являється в португальській поезії ще з XIII століття. Не кожне фаду сумне, і фаду може бути майже про що завгодно, але воно зберігає традиційну структуру, і море, бідність та прийняття долі повертаються знову й знову. Саме настрій, а не тема, робить пісню фаду.
Дві гітари
Спостерігайте за музикантами, а не лише за співаком. Португальська гітара, або guitarra portuguesa, має дванадцять сталевих струн, згрупованих у шість пар, і грушоподібний корпус. Вона походить від середньовічної цитроли та англійської гітари, що набула популярності в Португалії у XVIII столітті, і досі використовує кілкові механізми годинникового типу. Поруч із нею звучить віола — шестиструнна гітара, що тримає акорди. У лісабонському стилі guitarra грає вступ, а потім відповідає на фрази співака — музичний діалог «виклик-відповідь», у якому полягає половина всієї драми.
Лісабон і Коїмбра
Фаду має два основні різновиди, названі на честь двох міст. Лісабонське, більш відоме, належить однаково і жінкам, і чоловікам. Коїмбрське виникло довкола місцевого університету та середньовічної традиції серенад трубадурів; його виконавці — чоловіки в темній мантії та плащі академії, вночі, часто на площах або на сходах старовинних церков, а іноді й під вікном як серенада. Коїмбра навіть має власну модель гітари — з мотивом у формі сльози на головці, тоді як лісабонська модель має завиток.
Що визнала ЮНЕСКО
ЮНЕСКО внесла фаду до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства у 2011 році. У її описі фаду постає як поєднання кількох джерел: співочих танців афро-бразильської традиції, власних пісень і танців Португалії, сільської музики, принесеної до Лісабона мігрантами з провінцій, та міської пісні початку 1800-х років. Фаду — одна з двох португальських музичних традицій у цьому списку. Інша — канте алентежану з Алентежу.
Слухаючи за вечерею
Кілька деталей допомагають краще стежити за музикою під час трапези. Фаду тримається на рубato: коли фраза завершується, ритм розтягується, а голос затримується на останній ноті — і пауза стає частиною пісні. Мелодія може переходити з мажору в мінор навіть у межах одного куплету. Деякі фаду звучать у подвійному темпі, інші — у тридольному, вальсовому. Вам не потрібно розуміти португальську, щоб відчути форму пісні. Зберігайте розмови для пауз між творами — і ви почуєте, що робить гітарист.
Джерела